Зал №7. Литовська доба

Спочатку напади половців, а з ХІІІ ст. ще страшніша монголо-татарська навала сильно спустошили землі сучасного Поділля. Лише з другої половини XIV ст. Південне Побужжя починає інтенсивно заселятися слов’янами та литовцями з північних районів.

Влітку 1362 р. литовський князь Ольгерд, скористувавшись ослабленням Золотої орди, розбив на р. Сині Води монголо-татарські війська і захопив Поділля. З того часу відбудовується ряд укріплених пунктів – «городів». Серед них був і Вінницький замок, макет якого представлено в експозиції. Впродовж ХІV-ХV ст. він знаходився на лівому березі ріки Південний Буг.

Споруджено замок завдяки литовським князям Коріатовичам. За описом 1545-1552 рр. площа замку становила 1 100 м². Складався він з комплексу споруд, оточених валом та високими дерев'яними стінами, які були подвійні, всередині засипані землею та піском. Зверху їх покривали дубовим помостом, над яким підносилися бойові башти. До фортеці вів підйомний міст. За стінами була церква на честь Покрови, світлиці для багатих, городні (приміщення для простих людей та майна), льохи. Для оборони міста в замку утримували гарнізон. Навколо фортеці вирувало міське життя.

В добу середньовіччя на теренах нашої області було закладено чимало замків, серед них Хмільницький, Соколецький, Брацлавський та ін. Сучасний вигляд Брацлавського замчища представлено на фото. У 2003 р. тут працювала археологічна експедиція НАН України. В ході досліджень було виявлено, що укріплення на місці Брацлава існували ще в Х-ХІ ст. Також археологами знайдено майстерню ремісника-коваля першої половини XV ст. У вітрині представлені речі з цієї майстерні – фрагмент кольчуги, ножиці, ковальські заготовки різних розмірів та доволі рідкісний меч-кончар (колюча зброя вершника).