Зал №9. Історія краю у ХVІІІ – на початку ХІХ ст.

Впродовж першої половини XVIII ст. поступово відновилися домінуючі позиції польської шляхти та католицизму на Поділлі, але, як реакція на цей процес, набирали нового й загрозливого забарвлення національні та релігійні проблеми. Виникали широкі, хоч і стихійні, прояви народного опору, особливо у 30-60 рр. XVIII ст. Його учасників називали гайдамаками.

У 1768 р. спалахнуло велике селянське повстання, відоме під назвою «Коліївщина». Його очолили Максим Залізняк та Іван Гонта. Повстання було придушене шляхетсько-польськими та царськими військами. І. Гонту після численних тортур стратили у с. Серби (тепер с. Гонтівка Могилів-Подільського району). М. Залізняка та решту гайдамаків було заслано до Сибіру. В експозиції залу ці події ілюструє карта, на якій зображено територію Правобережної України, охоплену селянським рухом, портрети народних ватажків, зразки зброї повстанців.

У 1793 р. Поділля, внаслідок другого поділу Польщі, було приєднано до Російської імперії, що зумовило його включення у громадсько-політичне, соціально-економічне та духовно-культурне життя нової метрополії. Разом з тим традиційний побут українського населення змінювався дуже повільно. В експозиції відвідувачі музею можуть побачити реконструкцію інтер'єру подільської сільської хати XIX ст., а також господарське та хатнє начиння.

Традиційне сільське житло подолян — хата з побіленими стінами, солом'яним дахом, вхідними дверима по центру та з вікнами по фасаду. Внутрішнє її планування сягало давньоруського періоду. Піч завжди займала внутрішній кут хати по один бік від вхідних дверей і була повернута своїм отвором до фасадної стіни з вікнами. По діагоналі від печі влаштовували парадний кут (покуть), де розміщували ікони, прикрашені тканими або вишитими рушниками, цілющим зіллям та квітами; перед ними вішали лампаду.

За традицією, під іконами ставили стіл, біля якого попід стіною розміщували довгу дерев'яну лаву, яку на свята прикрашали саморобними ряднами, а в заможних сім'ях — килимами. Збоку від столу знаходилась скриня, в якій господарі зберігали одяг, родинні реліквії. Простір між піччю та причілковою стіною заповнювався дерев'яним настилом. Удень він використовувався для хатніх робіт, а вночі слугував спальним місцем. Біля дверей і над ними розміщували дерев'яні полички — мисник та невеличку шафу для посуду.

Особливість подільської хати — наявність поліхромного настінного розпису. Як правило, розписували піч, сволок, що тримав стелю, та зовнішні стіни хати. Перед святами не тільки оновлювали розписи, а й прикрашали хату витинанками, новими рушниками, "павуками", зробленими з соломи та паперу.